Раффлезія арнольді (Rafflesia arnoldii) – паразитична рослина з найбільшими в світі квітами, але повністю позбавлена листя, стебла і коріння. Квітка раффлезії в бутоні схожа на качан капусти, а в розкритому вигляді досягає 1 метра в діаметрі і важить 4-6 кг.
Гіднора африканська (Hydnora africana) – комахоїдна квітка і паразит, зростаючий в пустелях Південної Африки. Все тіло рослини також складається з однієї лише квітки або з суцвіття, оскільки її вегетативна частина знаходиться всередині кореня або гілки господаря і не видна зовні.
Ароннік звичайний (Dracunculus vulgaris) – рослина до 90 см заввишки, листя досягає 20 см в довжину. Черешки листя і м'ясисті стебла – з коричневими плямами, що надає їм вигляду зміїної шкіри. На верхівці кожного стебла на початку літа з'являється суцвіття. Покривало з хвилястим краєм досягає в довжину 45 см. Зовні воно блідо-зелене, зсередини – пурпурно-багряне. Темно-пурпурний початок такої ж довжини, як покривало.
Аморфофаллус (Amorphophallus) – відноситься до сімейства лілій. Його квіти являють собою розітнуте посередині величезне листя, з якого виходить крупний качан. Аромат аморфофаллуса зазвичай порівнюють із запахом тухлих яєць, зіпсованої риби або м'яса, проте він приваблює комах, які обпилюють рослину. Аморфофаллус був відкритий флорентійським ученим в 1878 році на Суматрі. Рослина живе близько 40 років і за цей час квітне лише пару разів.
Воллемія (Wollemia nobilis). В серпні 1994 р. Д. Нобл забрався в один з найбільш диких куточків Національного парку "Воллемі", де виявив декілька дивних дерев. Найвище з них зі стволом метрового діаметру досягало 35 м. Стволи були покриті шоколадно-коричневою губчастою корою, схожою на бульбашки шоколаду, а гілки - густо усаджені великими широкими хвоїнками, причому молоді хвоїнки були помітно яскравішими за старі. Цей вид реліктових хвойних рослин отримав назву Воллемія Нобіліс – по іменах парку і першовідкривача. Воллемія – справжня "жива копалина"; її найближчі родичі відомі по скам'янілостям часів юрського і крейдяного періодів (200 – 65 млн років назад). Популяція вкрай мала: відомо всього 23 дорослих дерева (найстарішому близько 400 років).
Вельвічія (Welwitschia mirabilis) – рослина, відкрита в 1860 році португальським ботаніком Фрідріхом Вельвічем в кам'янистих пустелях тропічної Південної Африки. Стовбур рослини лише трохи виступає над поверхнею ґрунту, а листків всього два: вони розстилаються по землі і бувають завдовжки в 1 метр, а шириною в 20 см. В кутках листків з'являються розгалужені суцвіття, які несуть на кінцях гілок шишковидні колоси. Шишки довгастої або веретеноподібної форми складаються з 70 - 90 лусок, в пазухах яких знаходиться по одній квітці. Можлива тривалість життя вельвічії варіюється від 400 до 1500 років.
Вольфія (Wolffia angusta) – субтропічна рослина, водиться в Північній і Західній Африці, Азії, Америці. Всього на Землі налічується 17 видів вольфії. Вольфія складається з кулевидно-овальної стеблинки 0,3 – 2,0 мм в діаметрі, листя і коріння немає. Ці кульки вільно плавають на поверхні води, споживаючи розчинені в ній поживні речовини. Квітне вольфія дуже рідко і її квіти, величиною з шпилькову голівку, є найменшими в світі.
Гіднора африканська (Hydnora africana) – комахоїдна квітка і паразит, зростаючий в пустелях Південної Африки. Все тіло рослини також складається з однієї лише квітки або з суцвіття, оскільки її вегетативна частина знаходиться всередині кореня або гілки господаря і не видна зовні.
Ароннік звичайний (Dracunculus vulgaris) – рослина до 90 см заввишки, листя досягає 20 см в довжину. Черешки листя і м'ясисті стебла – з коричневими плямами, що надає їм вигляду зміїної шкіри. На верхівці кожного стебла на початку літа з'являється суцвіття. Покривало з хвилястим краєм досягає в довжину 45 см. Зовні воно блідо-зелене, зсередини – пурпурно-багряне. Темно-пурпурний початок такої ж довжини, як покривало.
Аморфофаллус (Amorphophallus) – відноситься до сімейства лілій. Його квіти являють собою розітнуте посередині величезне листя, з якого виходить крупний качан. Аромат аморфофаллуса зазвичай порівнюють із запахом тухлих яєць, зіпсованої риби або м'яса, проте він приваблює комах, які обпилюють рослину. Аморфофаллус був відкритий флорентійським ученим в 1878 році на Суматрі. Рослина живе близько 40 років і за цей час квітне лише пару разів.
Воллемія (Wollemia nobilis). В серпні 1994 р. Д. Нобл забрався в один з найбільш диких куточків Національного парку "Воллемі", де виявив декілька дивних дерев. Найвище з них зі стволом метрового діаметру досягало 35 м. Стволи були покриті шоколадно-коричневою губчастою корою, схожою на бульбашки шоколаду, а гілки - густо усаджені великими широкими хвоїнками, причому молоді хвоїнки були помітно яскравішими за старі. Цей вид реліктових хвойних рослин отримав назву Воллемія Нобіліс – по іменах парку і першовідкривача. Воллемія – справжня "жива копалина"; її найближчі родичі відомі по скам'янілостям часів юрського і крейдяного періодів (200 – 65 млн років назад). Популяція вкрай мала: відомо всього 23 дорослих дерева (найстарішому близько 400 років).
Вельвічія (Welwitschia mirabilis) – рослина, відкрита в 1860 році португальським ботаніком Фрідріхом Вельвічем в кам'янистих пустелях тропічної Південної Африки. Стовбур рослини лише трохи виступає над поверхнею ґрунту, а листків всього два: вони розстилаються по землі і бувають завдовжки в 1 метр, а шириною в 20 см. В кутках листків з'являються розгалужені суцвіття, які несуть на кінцях гілок шишковидні колоси. Шишки довгастої або веретеноподібної форми складаються з 70 - 90 лусок, в пазухах яких знаходиться по одній квітці. Можлива тривалість життя вельвічії варіюється від 400 до 1500 років.
Вольфія (Wolffia angusta) – субтропічна рослина, водиться в Північній і Західній Африці, Азії, Америці. Всього на Землі налічується 17 видів вольфії. Вольфія складається з кулевидно-овальної стеблинки 0,3 – 2,0 мм в діаметрі, листя і коріння немає. Ці кульки вільно плавають на поверхні води, споживаючи розчинені в ній поживні речовини. Квітне вольфія дуже рідко і її квіти, величиною з шпилькову голівку, є найменшими в світі.
Немає коментарів:
Дописати коментар